|
|
вівторок, 26.01.2010

В старые времена, когда у кого-нибудь была тайна, которой он ни с кем не хотел делиться, знаешь, что он делал? – он шел на гору, находил дерево, проделывал в нем дупло – и шепотом рассказывал в него свою тайну. Затем брал глину и залеплял ею дупло – и тайна навсегда оставалась внутри.
16:20, franz_fish
Посилання
четвер, 03.12.2009
давай пограємо в класиків. Я можу бути Ґемінґвеєм або Кафкою, а іноді навіть Набоковим, а в свої найкращі дні я можу бути Єсєніним чи навіть Кортасаром.
22:07, franz_fish
Посилання
середа, 02.12.2009
на пересечении улиц Розы и Солнечного сплетения живет Марсель. Ему 67. Каждое утро он выходит на улицу с раскладным стулом, ставит его под окнами магазина и ждет девяти часов. Продавец знет Марселя и приветствует его еще из-за угла, ещё бы! столько лет подряд этот старик каждый день ждет его прихода. Марсель сидит на своем стуле еще несколько минут после того, как продавец открывает дверь, и только тогда заходит. Он ничего не говорит продавцу, тот уже знает, чего хочет первый покупатель и наливает ему кофе.
Марсель берет бумажный стакан в руки, садится на стул и медленно пьет кофе. Кофе всегда очень крепкий, хороший кофе делает этот парень! такой крепкий, что от каждого глотка у Марселя сводит скулы. Когда кофе остается чуть меньше половины, он ставит стакан на асфальт и достает сигарету из кармана брюк (L&M красную, каждый раз это L&M красная: нельзя изменять себе!). Когда с сигаретой и кофе покончено, он возвращается домой. в 11 он уже достает ключи и открывает дверь. Рита всегда в это время смотрит телевизор, одну и ту же передачу пять лет подряд. Марсель идет на кухню, открывает холодильник и достает бутылку молока. Он знает точно: на третьем глотке начнется реклама, а на пятом - Рита зайдет на кухню и спросит, что он хочет на обед. Дорогая, давай поедим рисовую лапшу. Рита непротив. Она никогда непротив. Марсель ставит бутылку на стол и говорит:
-Ты сегодня похожа на ласточку.
Рита улыбается.
Через два месяца Марсель почувствует себя плохо. Желудок, - подумает Марсель. Рита вызовет скорую и в больнице ей скажут, что у Марселя рак. И когда они будут ехать домой, Рита скажет ему об этом, она не сможет не сказать. Марсель промолчит. И каждое утро он будет ходить в магазин со стулом и пить кофе. Рита перестанет давать ему деньги, и он будет брать его в долг и пить не рядом с магазином, как всегда, а за домом, хоть бы не увидела Рита! От каждого глотка у него будет сводить скулы и течь слезы. Бедная Рита, - скажет Марсель.
19:30, franz_fish
Посилання
неділя, 29.11.2009
20:22, franz_fish
Посилання
20:10, franz_fish
Посилання
мені дуже хочеться повернутись в одне літо. коли ми пили чай на веранді. ходили купатися на річку, а потім - в монастир. а ще потім - ходили по лісу. і можна було нікуди не квапитись, бо день не мав ні початку, ні кінця. ще вдень можна було ходити в старе місто і скуповувати всі останні газети. а потім сидіти на веранді і пити чай. і грати в карти. і посміхатись тобі. і торкатись твоєї руки. і сміятись над твоїми жартами. і стояти під холодним душем. і вода текла по голові, між волоссям, потрапляла в очі і до рота. я дуже хочу повернутись в це літо.
20:08, franz_fish
Посилання
субота, 28.11.2009
я знаю, КАК я хочу написать. так, чтоб она прочитала и все поняла:)
20:12, franz_fish
Посилання
середа, 25.11.2009
давай всі вихідні слухати Біллі Холідей, пити перрі і курити маріхуану. я дуже люблю тебе.
19:28, franz_fish
Посилання
понеділок, 23.11.2009
сьогодні - К.
К - це кальян-бар, це Козлови:) і ще К - це дуже круто. ммм і К - це амарула, хоч і не починається на К)
а ще К - це дівчина з дредами на растаманському мопеді з магнітолою, з якої лунає нереально крута музика тарара. чи то я стільки випила, що в мене скоро будинки почнуть танцювати.
22:38, franz_fish
Посилання
неділя, 22.11.2009
М - это место. это Марина. и мате. М - это микробиология, только не сегодня.
а еще М - это мерзко, как кондуктор в автобусе 403.
22:39, franz_fish
Посилання
|